СПЕЦСЛУЖБИ І ШАБЛЯ МАЗЕПИ

Якби шаблі Мазепи не було, її треба було придумати. Такого масштабного шпигунського детективу, за участі спецслужб п‘ятьох країн, ще не було. Вибухнувши один раз,  сенсація обростає новими фактами, прізвищами, країнами, містами, музеями… Вже зрозуміло, що ця історія не закінчиться ще довго. Занадто потужні і амбіційні гравці. І навіть, коли в спецхранах якогось російського музею, оригінал шаблі знайдуть, цей факт стане початком лише нової глави. А все почалося 2007 року в США.

Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, дізнався, що у одного колекціонера з Канади, є якась унікальна, дуже красива шабля, яку пов‘язують з іменем Івана Мазепи. Вийшли на колекціонера. Сфотографували шаблю. Власник божився, що це оригінальна шабля Гетьмана. Що викликало певні сумніви. Після експертизи, стало зрозуміло, що в Канаді знайшлася майстерно зроблена реконструкція парадної шаблі Мазепи з головою козака на руків‘ї.

На цьому етапі до розшуків підключилися журналісти з часописів «Нова Січ» і «Музеї України». Вийшли на Польщу. Дізналися, що радянські війська, під час Другої світової війни добряче почистили місцеві музеї. І польські спецслужби (!) багато років розшукують вивезене. Як виявилося, чимось подібним займаються і спецслужби Німеччини. В США такими питаннями цікавляться ФБР і ЦРУ.

Зрозуміло, що Росія, розуміючи з ким має справу, доручила опікуватися засекреченими культурними цінностями ФСБ. В найбільших російських музеях, архівах, бібліотеках діють гігантські спецхрани, про які навіть не підозрюють історики. Тим паче, українські. До нашого випадкового міжнародного дебюту, Україну у питаннях розшуку культурних цінностей, навіть не розглядали. Нині, абсолютно  не бажаючи того, два маленьких україномовних культурологічних журнали, вірніше їх сайти – Нова Січ і Музеї України, перетворилися на головні інформаційні рупори пошукової роботи у десятках країн.

Розшуки шаблі Мазепи почалися під час карколомних подій довкола пограбування російською розвідкою музею Кубанського козацтва у Ховеллі (Нью-Джерсі, США).

Почавши вивчати тему, ми здійснили потужну історичну знахідку – оприлюднили наказ Сталіна №2 від 1917 року, про повернення в Україну козацьких експонатів з російських музеїв. Документ знайшов директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко. В детальному переліку є і такий абзац:

«САНКТ-ПЕТЕРБУРГ:

Артиллерийский музей:

1.Мортира и пушки, вывезенные 1871 – 1872 гг. из Киева;

2. XVII в.сабля И.Мазепы с надписью «На гибель супостата в сиче дерзающему смерть. 1687», на обороте «Надежда  в Бозе, а крепость в руце – правому делу конец. Мазепа» (Ранее хранилось в Царскосельском арсенале)».

Отримавши в союзники самого товаріща Сталіна, якого в Росії нині дуже шанують, наша команда почала тихо цікавитися секретними спецхранами Пітерських музеїв. Тут дуже доречно вигулькнула легенда про велику вербовочну операцію НАТО у Ленінграді, таємничу співробітницю з великими допусками, яка перефотографувала чимало секретних експонатів. Легенда була підкріплена кількома знімками…

Потім до нас приєдналися співробітники однієї щоденної київської газети, які отримавши від нас інвентарний номер шаблі Мазепи в Ермітажі, пробилися в закриті сховища, опублікувавши знімки.

Перед цим, Канадою мандрувала дуже дивна група «колекціонерів» з Санкт-Петербургу, що вишукувала реконструкцію шаблі Гетьмана, намагаючись викупити її за кілька десятків тисяч доларів.

Спрацювали американські козаки, викупивши зброю, переправивши її у надійне місце в Штатах…

Це, до речі, не сценарій, не сторінки з книги – повністю реальні події, про які багато писала міжнародна преса…

Отож, відсвяткувавши таку гучну перемогу як віднайдення реконструкції і оригіналу шаблі Мазепи, зробивши книгу, яка і досі висить в Інтернеті («Шабля Івана Мазепи»), ми попросили відомого українського зброяра Володимира Остаповича, що очолює центр «Булат НВР», виготовити кілька сувенірних копій шаблі Мазепи, які сподівалися подарувати двом музеям. Вивчивши знімки з Ермітажу, Остапович був категоричний – росіяни підсунули нам пізню копію шаблі Гетьмана! Хоча, божилися, що то оригінал. Така от помста російських спецслужб.

Приблизно у цей же час, не знаючи про всі ці інтриги, відомий історик Сергій Кот, публікує у журналі «Пам‘ятки України» статтю  «Шукаючи втрачені клейноди». Дослідив шлях оригіналу шаблі, дав опис. Знову Ермітаж і Оружейна палата Кремля… І Артилерійський музей, за версією товаріща Сталіна.

Ми знаємо і про потужні спецхрани Адміралтейства. Про таємниці Державного музею історії Санкт-Петербурга (Петропавловська фортеця).

Дослідження тривають. У будь-який момент може з‘явитися сенсаційна інформація.

Особливий інтерес істориків викликала стаття про 234 НЕРОЗПАКОВАНІ скрині з матеріалами так званого «Мазепинського дела». Там і документи, і речові докази соратників Гетьмана. Все під опікою спецслужб! Навіть контрольні  папірці з написом «Не открывать до особого Высочайшего распоряжения!» збереглися. Знайшли. Оббили фанерою, написали «ЯД!» і вивезли у, як вони думають, надійне місце. Для чого і кого так боятися? Це ж просто папірці трьохсотлітньої давності. Україна вже незалежна. Давно. А імперський синдром ще давніший…

Цьогорічний етап закінчується там, де і починався. Знову Канада. Патріоти, які зберігають пам‘ять про Гетьмана. Мріють, аби було виготовлено багато копій шаблі Мазепи. Шукають реконструкцію з головою козака на руків‘ї. І почалося… Виникли дивні люди,  хакери зламали сайт патріотів, якісь інтриги…

Оригінал шаблі Мазепи буде знайдено! Скоріш за все у 2008 році… Може пізніше. Пару років для історії – це ніщо. Нашій пригоді – менше року…

І про дискусію щодо існування парадної шаблі Мазепи з головою козака. Дослідники вагаються. Дехто вже пересварився. Одні кажуть, що така шабля у Мазепи була, інші – заперечують категорично. Може то більш пізня копія… У Івана Мазепи було багато комплектів зброї… Скоро дізнаємося більше…

Віктор Тригуб